Це таки сталося. Ми таки приперлись на радіо :-)

Знаючи, що у декого з учасників нашого гурту є вельми дівчача звичка спізнюватись, завбачливо призначили одне одному зустріч на 21.30 на Майдані (студія знаходиться на Хрещатику, 26, а ефір було призначено на 22.00). Потім, добре подумавши, вирішили таки на 21.00. В кінці кінців той, хто клявся-божився не спізнюватись (Андрюсі зараз добряче, мабуть, гикається), спізнився більш ніж на півгодини. Поки чекали непунктуального, вирішили підкріпитись, вибачте, але в Макдональдсі. Поки скуплялись, прийшла смс-ка від Богдани, яка, мабуть, якраз вже налаштувала приймач на 105 FM: "Перед вами в студії буде Поплавський".
Проржали. Не повірили. Але потім, коли побачили в студії останнього, прозріли. Михайло Михайлович навіть з нами привітався.
Спочатку, звичайно ж, дуже хвилювались. Пітніли долоніли, тремтів голос. А потім якось потрохи-потрохи почали Пєтросянити і ніби увійшли в ритм, відповідаючи на питання Ольги Смоляр про історію гурту, походження назви, концертну діяльність, особисте життя, плани на майбутнє та інше. Приємно здивував просто шквал смсок, які надходили до ведучої і дуже мило пілікали в мікрофон. В ефірі прозвучали "Знаєш", "Ти часто плачеш", "Єдина" та "Ти обіцяла".

11 вечора. Вийшли зі студії. Переповняють емоції. По-любому треба по пиву. Режисер ефіру, позичивши в нас сигарету і прикурити, попрощався "... сподіваюсь ще побачимось!".

Так, і ми сподіваємось.

Вже після ефіру звонять батьки, друзі, кохані, поздоровляють, радіють разом з нами.
Ось і закінчився дебют. Сподіваємось, це тільки початок...


p.s. Запис передачі поки тут - ftp://ftp.univ.kiev.ua/incoming/pSeVdo/ і на сайті національної радіокомпанії http://nrcu.gov.ua./index.php?id=783 Скачуємо, слухаємо і лахаємо :-)